Наукове і художнє пізнання: їх специфіка і взаємодія

Abstract

UA: Дисертація присвячена дослідженню проблеми специфіки і взаємодії наукового і художнього пізнання, де їх розмежування відбувається не на основі опозиції образу і поняття, а на основі концепції доповнюваності. У науковому пізнанні пізнавальна задача, яку ставить суб'єкт, збігається з його домінуючою потребою. У художньому пізнанні пізнавальна задача, як правило, відрізняється від домінуючої потреби, що виходить із внутрішнього світу суб'єкта. Взаємодія наукового і художнього пізнання вивчається за допомогою принципу доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних, додаткових системах опису. Цей принцип дозволяє виявити в об'єкті, що пізнається, різні визначеності, що досягаються, з однієї сторони, пізнавальною задачею і логікою суб'єкта, а з іншої боку – його художньо-образним мисленням, керованим домінуючою потребою.

EN: The thesis is devoted to the investigation of the problem of specificity and interaction of scientific and artistic cognition where their differentiation takes place not on the basis of opposition of image and conception that are interacted as qualitatively different psychic and conceptual units. In scientific cognition a cognitive problem which is raised by the subject considers with his dominating need the solve a cognitive problem. In artistic cognition a cognitive problem, as a rule, differs from the dominating need coming from the inner world of the subject. The interaction of scientific and artistic cognition is studied with the help of principle of complementarity by N. Bohr who considered the object in mutually exclusive, complementary systems of description. This principle gives the opportunity to reveal different definiteness in a cognizable object, that are comprehended, on the one hand, by the cognitive problem and the subjects logic and, on the other hand, by his artistic-image-bearing thinking guided by the dominating need. On the interaction of scientific and artistic cognition the complementarion draws a new section in the essence of the object cognized that divides the conditions of the objects considerations into those subjected to logic and others submitted to inimitable personal perception of the subject.