Мова як останній маркер ідентичності: молодіжна комунікація і виклики сучасної України

Abstract

Мова здавна була не лише засобом спілкування, а і маркером ідентичності. У класичному розумінні вона окреслює межі нації, відтворює колективну пам’ять, стає носієм культурного коду. Для України, особливо після 2014 року, мова перетворилася на символ спротиву, боротьби за незалежність і право бути собою. Українська мова стала не просто ознакою національної приналежності – вона стала політичним і моральним вибором. Однак у той час, коли мова набуває статусу символу державності, молоде покоління демонструє протилежну тенденцію. У мовленні сучасних підлітків і молодих дорослих усе частіше з’являються англіцизми, суржик, інтернет-сленг. Замість усталених норм — гібридні конструкції, кальки, скорочення, меми. Для старшого покоління це виглядає як загроза: якщо мова — останній маркер національної ідентичності, то чи не руйнує молодь те, за що йде боротьба?