Г.-Г. Гадамер : Герменевтичний метод як "універсальний аспект філософії"

Abstract

Сьогодні цілком зрозумілою є теза про те, що філософія повинна чітко розмежовувати особливості пізнання природної реальності і реальності культурно-історичної. Справа в тому, що реальність культурно-історична не підлягає осмисленню у вигляді конгломерату розрізнених фактів,які логічно поєднуються між собою за допомогою дедукування висновків. Навпаки, вона підвладна людської свідомості тільки через переломлення душевних здібностей дослідника, а саме коли останній нібито як занурюється у об’єкт дослідження, зливається з ним, постає його частиною, переживає його історію. Тим самим чітко визначений референт суб’єкт-об’єктних відносин, вдало закладений філософією доби Модерну в методологію пізнання, перестає відігравати основоположну роль у дослідженні, а культурно-історична реальність для інтерпретатора набуває ознак життєвої цілісності. З цієї причини розуміння культурно-історичної реальності людині слід відшуковувати в самій собі як наслідок переживання. Причому те, що людина переживає, вона знаходить в іншому через розуміння. Тобто факт розуміння ототожнюється безпосередньо з тенденцією саморозуміння, оскільки людина в індивідуальності іншого може визнати тільки те, що знаходить у якості основоположного своєї самості.