Управління інноваційною активністю залізничного транспорту як інструмент антикризового менеджменту

Abstract

UA: Проаналізовано особливості провадження інноваційної політики на залізничному транспорті і доведено доцільність перегляду системи управління інноваційною діяльністю підприємств галузі. Досліджено зміст поняття «інноваційна активність підприємства» і основні підходи до управління інноваційною активністю суб’єктів господарювання, зокрема залізничного транспорту. Розкрито ключові вимоги до управління інноваційною активністю на залізничному транспорті і зазначено, що основним завданням останнього є ефективне управління процесами розроблення, впровадження, виробництва та комерціалізації інновацій шляхом формування інноваційних цінностей у ключових стейкхолдерів, залучених до процесу впровадження інноваційної діяльності. Визначено, що формування інноваційних цінностей сприятиме впровадженню дієвої інноваційної політики підприємств залізничного транспорту шляхом досягнення збалансованості інноваційних і економічних цілей та завдань їх діяльності. Доведено, що застосування такого підходу сприятиме формуванню цілісної збалансованої поведінки персоналу різних ієрархічних рівнів у напрямі провадження інноваційної діяльності.

EN: The article analyzes the features of implementing the innovation policy in railway transport and identifies a tendency for the Joint-Stock Company to implement the policy of optimizing costs and minimizing investment investments in innovative projects. Among the main problematic aspects identified: excessive bureaucratization of investment processes, imperfect legislative environment in the investment sphere, insufficient security of investors; inefficient credit policy and raising funds in the railway industry at high interest rates; unwillingness of the business sector to finance capital-intensive projects with a long payback period; low level of state financial support for railway transport; insufficient level of digitalization of economic processes, which significantly narrows the opportunities for innovation; imperfection of communication policy, which limits the establishment of effective work of teams and involvement of stakeholders in innovation; low level of implementation of managerial innovations; low level of development of intersectoral partnership, etc.