Please use this identifier to cite or link to this item: http://lib.kart.edu.ua/handle/123456789/25229
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorПетрушов, Володимир-
dc.contributor.authorПавлов, Віталій-
dc.contributor.authorPetrushov, Volodymyr-
dc.contributor.authorPavlov, Vitalii-
dc.date.accessioned2024-10-20T08:07:55Z-
dc.date.available2024-10-20T08:07:55Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.citationПетрушов, В. Від структурної лінгвістики до семіологічної філософії: історико-філософський аналіз / В. Петрушов, В. Павлов // Вісник ДДПУ. Серія: Соціально-філософські проблеми розвитку людини і суспільства. - 2019. - № 1 (10). - С. 103-120.uk_UA
dc.identifier.issn2410-3381 (print); 2520-6842 (online)-
dc.identifier.urihttp://lib.kart.edu.ua/handle/123456789/25229-
dc.description.abstractUA: У статті показана еволюція поглядів щодо тлумачення мови, як універсального методу, який так чи інакше впливає на філософський дискурс. Відмічено, що вже у надрах структурної лінгвістики (Ф. де Соссюр, Р. Якобсон та ін.) сформувався семіологічний підхід дослідження мови, що заклав умови для подолання методологічного суб’єктивізму попередньої науки та філософії. Підкреслено, що мовна структура є не просто пояснювальною конструкцією; вона, виокремивши у собі множину певних метафізичних опозицій, прагне подолати їх та вийти за межі емпіричних досліджень. За її допомогою виникає можливість розглядати психічні і духовні феномени як такі, що не виводяться каузально з фізіологічних процесів, а навпаки, «внутрішньо запрограмовані», тобто створюють певні структури (Е. Гуссерль), що спричинює виникнення різноманіття грандіозних спекулятивних теорій у блоці гуманітарних наук, які прагнули наукової суворості та оновлення власної методологічної рефлексії, апелюючи до систематичності та об’єктивізму структурної лінгвістики закладаючи тим самим засади семіологічної філософії. Охарактеризовано особливості семіологічної філософії, а саме: зародження діадичних та тріадичних моделей структуралістів і постструктуралістів з їх репрезентативністю часово-просторових опозицій; неможливість хронологічного розрізнення структуралізму та постструктуралізму та їх поєднання у єдиний спосіб філософування; пропонування концептуального апарату пошуку нової форми раціональності (т. зв. «формальної раціональності»), яка припускає безліч актуалізацій у «вербальному психоаналізі» (Ж. Лакан), літературознавстві (Р. Барт), «структурної епістемології» М. Фуко, антиметафізичних демаршах Ж. Деріда і Ж.-Ф. Ліотара та спробах «симулякризації дійсності» Ж. Бодрійяра.uk_UA
dc.description.abstractEN: The article shows the evolution of views on the interpretation of language, as a universal method, which in some way influences philosophical discourse. It has been outlined that semiotic approach to the study of language was formed already in the depths of structural linguistics (F.D. Sosyur, R. Jacobson, etc.), which laid the groundwork for overcoming the methodological subjectivism of prior science and philosophy. It is emphasized that the linguistic structure is not just an explanatory construct; it, having isolated a set of certain metaphysical opposition, seeks to overcome them and go beyond the limits of empirical research. With its help it is possible to consider mental and spiritual phenomena as such that are not deduced causally from the physiological processes, but rather "internally programmed", that means that they create certain structures (E. Husserl), which causes the emergence of a variety of spectacular theories in the block of humanities, who sought scientific rigor and renovation of their own methodological reflection, appealing to the systematic and objective approach to structural linguistics, thus laying the foundations of semio logical philosophy. Characterized by the peculiarities of semiotic philosophy, namely: the origin of dyadic and triadic models of structuralists and post-structuralists with their representativeness of time-space opposition; the impossibility of chronological distinction between structuralism and post-structuralism and their combination in a single way of philosophizing; offering a conceptual apparatus for finding a new form of rationality (the so-called "formal rationality"), which implies a multitude of actualizations in "verbal psychoanalysis" (J. Lakan), literary criticism (R. Bart), "structural epistemology" M. Fuko, anti-metaphysical demarches J.Derid and J.F.Liotara and attempts to "simulacrizationof reality" by J. Bodriyar.-
dc.publisherДонбаський державний педагогічний університетuk_UA
dc.relation.ispartofseriesСоціально-філософські проблеми розвитку людини і суспільства;-
dc.subjectмоваuk_UA
dc.subjectмовленняuk_UA
dc.subjectмовна структураuk_UA
dc.subjectструктурна лінгвістикаuk_UA
dc.subjectсеміологічна філософіяuk_UA
dc.subjectсеміологічний знакuk_UA
dc.subjectзнакова системаuk_UA
dc.subjectметафізична опозиціяuk_UA
dc.subjectlanguageuk_UA
dc.subjectspeechuk_UA
dc.subjectlanguage structureuk_UA
dc.subjectstructural linguisticsuk_UA
dc.subjectsemio logical philosophyuk_UA
dc.subjectsemioological signuk_UA
dc.subjectsign systemuk_UA
dc.subjectmetaphysical oppositionuk_UA
dc.titleВід структурної лінгвістики до семіологічної філософії: історико-філософський аналізuk_UA
dc.title.alternativeFrom structural linguistics to semio logical philosophy: historical and philosophical analysisuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:2019

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Petrushov.pdf289.48 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.