Комічна інтердискурсивність: стратегія анекдотичної ситуації

Abstract

UA: У статті вперше розглядається проблема комічної інтердискурсивності як стратегія створення анекдотичної ситуації (гумористичної, сатиричної, саркастичної, іронічної), коли відбувається переключення на іншу систему знань – систему комічного. Функціонально-комунікативний підхід, використаний до аналізу комічної інтердискурсивності, сприяє більш глибокому розумінню її дискурсивних властивостей і функцій у комічній картині світу, виявленню закономірностей побудови інтердискурсивного комізму, прецедентних феноменів у створенні комічного тексту. З точки зору успішності інтердискурсивних відношень на перший план виходить пародіювання, в підґрунті якого перебуває пізнаваність широко відомої прецедентної ситуації або особистості, які містять факти дійсності, і на їх основі генерується оригінальна комічна вигадка – анекдотична ситуація. Комічна інтердискурсивність виступає в якості «крапки перетину» реальної ситуації та/або реальної особистості, оскільки в ній узагальнюються етно-, соціо- політичні, культурні властивості реально існуючих історичних фактів або особистостей з комічного боку. Доводимо, що комічний інтердискурс є суб’єктивним, взаємододатковим і перегукується з теорією діалогічності, пов’язаної з поняттям поліфонії. Отже, комічний інтердискурс являє собою «багатоголосся» формування нових, комічних смислів на основі знайомих, в якому спостерігається феномен апроксимації реальної ситуації, одночасне бачення двох картин і метафоричне перенесення ситуації з однієї сфери в іншу за допомогою культурної пам’яті. Комічний інтердискурс є дискурсивним конструктом, який будується також за рахунок важливих компонентів: механізму аперцепції, асоціативності, протиріччя, діалогічності протиставлень, подвійної актуалізації, амбівалентності, референтності, високого рівня контрасту, багатозначності, лінгвокреативності. Інтердискурсивність – це знання життя, когнітивний бік якої полягає в можливості виявлення досвіду про світ і є «перекликом» дискурсів, діалогічним процесом, активною ментальною діяльністю адресатів («пам’ять жанру», за Ж.Женеттом). У комічному інтердискурсі виникає парадокс: від серйозного – до смішного; серйозне творить смішне. Комічна інтердискурсивність містить інформацію, обумовлену екстралінгвальним контекстом, який є могутнім засобом реалізації комічної тональності, що є підставою когнітивного дисонансу як спеціального прийому комічного.

EN: The article first examines the problem of comic interdiscursivity research as a strategy of an anecdotal situation (humorous, satirical, sarcastic, ironic) to create a comic effect by using various methods (or techniques) of switching to another system of knowledge – the system of the comic. The functional- communicative approach used for the analysis of comic interdiscursiveness contributes to a more profound understanding of discursive properties and functions in the comic picture of the world, the identification of regularities in the construction of interdiscursive comism, the role of precedent phenomena in creation of a comic text. From the point of view of the success of interdiscursive relations parody comes to the fare, which is based on the recognizability of a well-known precedent situation or personality that contains facts of reality and on their basis an original comic fiction is created –an anecdotal situation. Comic interdiscursivity acts as a «point of intersection» of a real situation and/ or real personality because it generalizes ethno-, sociopolitical, cultural properties of real historical facts or people from the comic side. We prove that comic interdiscourse is subjective, mutually complementary, it resonates with the theory of dialogicity associated with the concept of polyphony. Thus, comic interdiscourse is a polyphonic formation of new comic meanings on the basis of known ones in which the phenomenon of approximation of a real situation, simultaneous vision of two pictures are observed as well as metaphorical transfer of a situation from one sphere to another through cultural memory. Comic interdiscourse is a discoursive construct that is also formed due to important components: mechanism of apperception, associativeness, contradiction, dialogic oppositions, double actualization, ambivalence, reference, a high level of contrast, ambiguity, lingvocreativity. Interdiscursivity is the knowledge of life, the cognitive side of which consists in the possibility of revealing experience, insight and is a «recall» of discourses, dialogical process, active mental activity of addressées («memory of the genre» by G. Genette). In the comic interdiscourse a paradox arises: from the serious to the funny; the serious creates the fun. Comic interdiscursiveness contains information due to extralinguistic context acting as a powerful means of creating comic tonality, which is the basis of cognitive dissonance as a special comic technique.