Цифрове врядування в системі підвищення конкурентоспроможності держави

Abstract

UA: Мета дослідження полягає в обґрунтуванні ролі цифрового врядування у підвищенні конкурентоспроможності держави з урахуванням ризиків кібербезпеки, нерівного доступу до цифрових сервісів і цифрового розриву. Методологія дослідження спирається на системний та інституційний аналіз, узагальнення міжнародних підходів до цифрового урядування, ризик-орієнтоване групування та структурно-функціональне пояснення зв’язків між цифровими сервісами, довірою і державною спроможністю. Результати дослідження свідчать, що цифрове врядування посилює конкурентоспроможність держави через скорочення адміністративних витрат, прискорення сервісних процедур, розвиток роботи з даними, прозорість, електронну участь і зміцнення довіри до публічних інституцій. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні ризикорієнтованої рамки, яка поєднує безпекову, інклюзивну, інституційно-довірчу та координаційну площини цифрового врядування. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованої матриці для аудиту електронних послуг, підготовки цифрових стратегій, програм цифрової грамотності та оцінювання сервісної якості публічного управління.

EN: The purpose of the study is to substantiate the role of digital governance in strengthening state competitiveness, with attention to cybersecurity risks, unequal access to digital services, and the digital divide. The methodology is based on systemic and institutional analysis, synthesis of international approaches to digital government, risk-oriented grouping, and structural-functional interpretation of the links between digital services, public trust, and state capacity. The study shows that digital governance supports state competitiveness through lower administrative costs, faster service procedures, wider use of public-sector data, transparency, electronic participation, and stronger trust in public institutions. Its competitive effect depends on institutional coordination, resilient digital infrastructure, protection of registers and personal data, and the ability of public authorities to provide clear, accessible, and secure services for different user groups. Scientific novelty lies in a risk-oriented framework that combines the security, inclusive, institutional-trust, and coordination dimensions of digital governance. This framework presents digital transformation as a managerial factor of competitiveness and as a field of risks that require monitoring, preventive regulation, and user-oriented communication. The practical value of the results lies in the possibility of applying the proposed matrix to audit electronic services, prepare digital strategies, design digital literacy programmes, and assess the service quality of public administration.